Привет Аня)Ты наверное вряд ли меня помнишь,но всё же...Если станет интересно,пиши в агент)

С наступившим новым годом! =)

Доброго времени суток!
Это мое старое произведение, но я хотел им с тобой поделиться...

Смуткуючи за містом якого немає
(лист до Марії Криштопи)

Коли твої SMS-голуби сідають мені на долоні – я посміхаюся. Здається, кава була все-таки гірка, інакше чому я вимальовую тіні цього грудневого листя.
Привітай мої кольорові скляні погляди. Вони кожного понеділка купують каро-гніді обрії заходу. Мабуть, скучать за гіркою кавою, інакше чому я вимальовую тіні цього грудневого листя.

Бачив як мурахи мерзнуть. Вони кульками до ніг моїх шепочуть: вбий! Шкода броньованих, але серця не сховаєш у шафку розпачі. Вони помруть сліпі, бо хто ж підніми їх вище за себе? Хто допоможе малим відшукати металеві очі там, де сонечко свій смуток кип’ятить? Простягаєш долоні до нього – і нічого не бачиш, а комаха – воно рученьки до обріїв тягне, до очей важких і кави гіркої, інакше чому я вимальовую тіні цього грудневого листя.

Річка МА не зважає на сучасне каміння. Річка МА зневажає зап’ястя проміння, яке ціпкими цілунками берегів намагається зупинити час. Вчора заварив твої очі, ковтнув смолоскипа – й зник у пітьмі. Прокинувся, а тієї річки вже й нема... Не вистачає вісімки, слоненя, залізниці, яких струмінь вимережував з диму тоненьких цигарок. Не вистачає, інакше чому я вимальовую тіні цього грудневого листя.

Коли млявий зимовий дощ піднімає плахти степових крапель-оченят мого понеділка, полинь ревна розсупонює зіниці. Одного разу я розкоркую лутки та поїду до Марічко-Криштопська сумувати за мільйонами голок-лабетів навколо босих ніжок біляків, інакше чому я вимальовую тіні цього грудневого листя.

Куприк, як сивий чернець, зів’яв. Ще трохи, і втече від мене назавжди до іншої особистості, до спітніло-зажурених думок про голінний та оксамитний хвіст. Хтось відповість, а я ж не питав... Обличчя чекає на терпкий, в’язкий, деревний... Стоїть собі на одвічній зупинці, де лише вітер самий, і ніколи нікого ніхто не чекав, бо й зупинки насправді немає. Соромно.., інакше чому я вимальовую тіні цього грудневого листя.

Меркне подих. Може сирець моїх мрій і не схожий на миски галушок з весільним ластовинням, проте власкавлюється струмочками літер-метеликів. Сховай ножа, соняшники не крадуть... Собор насіннячок – це мурашник, який взимку пелюстки змінює на пелюшки попелюшки. Йому кортить самоцвіти у вересках потримати, сховай... Краще привітай мурах, як це роблю я влітку вислизаючи за цукерками. Привітай бурхливу розгнуздану річку впевненості. Привітай засмажено-яєчне сонечко. Привітай кришталевий погляд суцільних провокацій. Привітай.., інакше чому я вимальовую тіні цього грудневого листя?

привет,анюта!зашла к тебе случайно.приятно удивлена! ты девочка-солнце!!я думаю тебе нужно написать книгу.о жизни.в ней будет много света!! уверена! "я верю в благоприятный исход каждой жизненной ситуации!"удачи!!!

:)

Моему сынишке 10 месяцев!!!можешь меня поздравить

Ммм..... ах развею скукотищу на этом блоге...
Аббалдеть столько постов, сума сойти, особенно новости радуют за мм давний год. Ты наверное никогда не повзрослеешь, хотя это даже плюс для тебя... :)
Мыла такого нет:)

"Ти знаєш, що ти - людина?"- tce virsh Vaculja Cumonenka,a ne Volodumura!

Класно.Фотки з Артека просто супер!!!А теж їздила в Артек, в Озьорний( назву доміка щось не можу згадати ).

скажите, как можно попасть вожатым в артек?

Мне кое-что очень понравилось на страничке "Мои находки" (или как-то так). Я сама коллекционирую любопытные и емкие высказывания, поэтому решила поделиться своими жемчужинами, раз ты не пожмотничала и выложила
вот ссыль на них http://itili.ltalk.ru/11-121-zolotoi-fond-umnyh-vyskazyvanii-aforizmy-i-t-p.zhtml

у тебя все получится,я в тебя ВЕРЮ

у меня тоже все замечательно!Только приехала с отдыха и сразу к тебе заглянула!Представляешь,Ира никак не может вспомнить меня!Я аж росстроелась!

милая страничка :) случайно забрёл google выдал, так зачитался...

Очень давно,как то по случайности,я отдыхала в " Хрустальном".Прошло много времени,но во моей душе, как в душе маленького ребенка живет мечта вернуться...Кто знает насколько это реально?